Законодавство

Законодавча основа інформаційних правовідносин визначена, зокрема, у Конституції України, Цивільному кодексі, Законах України «Про інформацію», «Про банки та банківську діяльність», проте основним нормативно-правовим актом, на основі якого діє Бюро кредитних історій є Закон України «Про формування та обіг кредитних історій».

Цей Закон визначає правові та організаційні засади формування і ведення кредитних історій, права суб'єктів кредитних історій та користувачів бюро кредитних історій, вимоги до захисту інформації, що складає кредитну історію.

Повний текст Закону України «Про формування та обіг кредитних історій»

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про організацію формування та обігу кредитних історій

Стаття 6. Користувачі Бюро 

1. Користувачами Бюро можуть бути банки, небанківські фінансові установи та інші суб'єкти господарської діяльності, які надають послуги з відстроченням платежу або надають майно в кредит.

Стаття 7. Інформація, що міститься в кредитній історії 

1. Кредитна історія містить таку інформацію: 
   
   1) відомості, що ідентифікують особу: 
   
   а) для фізичних осіб: 
   
   
   прізвище, ім'я та по батькові; 
   дата народження; 
   паспортні дані; 
   місце проживання; 
   ідентифікаційний номер згідно з Державним реєстром фізичних осіб — платників податків та інших обов'язкових платежів (у разі наявності) (далі — ідентифікаційний номер); 
   відомості про поточну трудову діяльність; 
   сімейний стан особи та кількість осіб, які перебувають на її утриманні; 
   дата і номер державної реєстрації, відомості про орган державної реєстрації та основний предмет господарської діяльності фізичної особи — суб'єкта підприємницької діяльності;
   
   
   б) для юридичних осіб: 
   
   
   повне найменування; 
   місцезнаходження; 
   дата і номер державної реєстрації, відомості про орган державної реєстрації; 
   ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (далі — ідентифікаційний код); 
   прізвище, ім'я та по батькові, паспортні дані керівника і головного бухгалтера; 
   основний вид господарської діяльності; 
   відомості, що ідентифікують власників, які володіють 10 і більше відсотками статутного капіталу юридичної особи: 
   для фізичних осіб — власників: прізвище, ім'я та по батькові, паспортні дані, ідентифікаційний номер і місце проживання; 
   для юридичних осіб — власників: повне найменування, місцезнаходження, дата і номер державної реєстрації, відомості про орган державної реєстрації, ідентифікаційний код;
   
   2) відомості про грошове зобов'язання суб'єкта кредитної історії: 
   
   а) відомості про кредитний правочин та зміни до нього (номер і дата укладання правочину, сторони, вид правочину);
   
   б) сума зобов'язання за укладеним кредитним правочином; 
   
   в) вид валюти зобов'язання; 
   
   г) строк і порядок виконання кредитного правочину; 
   
   ґ) відомості про розмір погашеної суми та остаточну суму зобов'язання за кредитним правочином;
   
   д) дата виникнення прострочення зобов'язання за кредитним правочином, його розмір і стадія погашення; 
   
   е) відомості про припинення кредитного правочину та спосіб його припинення (у тому числі за згодою сторін, у судовому порядку, гарантом тощо); 
   
   є) відомості про визнання кредитного правочину недійсним і підстави такого визнання; 
   
   3) інформацію про суб'єкта кредитної історії, яка складається із сукупності документованої інформації про особу з державних реєстрів, інших баз даних публічного користування, відкритих для загального користування джерел: 
   
   а) наявність заборгованості за податками та обов'язковими платежами; 
   
   б) рішення судів, що стосуються виникнення, виконання та припинення зобов'язань за укладеним кредитним правочином; 
   
   в) рішення судів та органів виконавчої влади, що стосуються майнового стану суб'єкта кредитної історії; 
   
   г) інші відомості, що впливають на спроможність виконання суб'єктом кредитної історії власних зобов'язань; 
   
   4) відомості про операції з інформацією, яка складає кредитну історію: 
   
   а) дата оновлення кредитної історії; 
   
   б) найменування Користувача, який надав інформацію до кредитної історії, у разі його згоди на це; 
   
   в) коментар суб'єкта кредитної історії у випадках, передбачених цим Законом. 
2. Реєстр запитів містить таку інформацію: 
   
   а) дата запитів про надання кредитних звітів та інформація про надання кредитних звітів; 
   
   б) відомості про Користувача, який надав інформацію до кредитної історії суб'єкта кредитної історії, а також про Користувача або Бюро, яким було зроблено запит про надання інформації, що складає кредитну історію: 
   
   
   для фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності: прізвище, ім'я та по батькові, ідентифікаційний номер, місце проживання та номер телефону; 
   для юридичних осіб — повне найменування, ідентифікаційний код та відомості про уповноважену особу — представника Користувача або Бюро, яка зробила запит, місцезнаходження та номер телефону;
   
   
   в) вид наданого кредитного звіту. 
3. Обсяг інформації про суб'єкта кредитної історії, що надається або отримується Користувачем, визначається з урахуванням вимог, які передбачені цим Законом.

Стаття 8. Інформація, яка не підлягає збору 

Бюро забороняється збирати та зберігати в кредитних історіях інформацію про фізичних осіб щодо: 
національності, расового та етнічного походження; 
політичних поглядів; 
релігійних і філософських переконань; 
стану здоров'я; 
членства в партіях та інших об'єднаннях громадян. 

Стаття 9. Порядок збирання інформації та формування кредитної історії 

1. Інформація для формування кредитної історії надається Користувачем до Бюро лише в разі наявності письмової згоди юридичної або фізичної особи, яка уклала кредитний правочин з Користувачем. 
2. Користувач у разі укладення кредитного правочину та отримання письмової згоди суб'єкта кредитної історії на збір, зберігання, використання та поширення через Бюро інформації щодо нього надає до Бюро інформацію:
   
   
   1) про себе, що ідентифікує його як Користувача; 
   
   2) про суб'єкта кредитної історії, яка визначена пунктами 1 і 2 частини першої статті 7 цього Закону.
3. Користувач має право відмовитися від укладання кредитного правочину або укласти кредитний правочин на умовах, що враховують ризики від укладання кредитного правочину, у разі відмови суб'єкта кредитної історії надати згоду на доступ до його кредитної історії та/або на передачу інформації до Бюро про кредитний правочин з Користувачем. 
4. Користувач зобов'язаний повідомити суб'єкта кредитної історії про назву та адресу Бюро, до якого передаватиме інформацію для формування його кредитної історії. 
5. Бюро залучає інформацію, передбачену пунктом 3 частини першої статті 7 цього Закону, тільки для формування кредитної історії. 
6. Бюро не пізніше семи робочих днів після отримання інформації від Користувача щодо суб'єкта кредитної історії вносить відповідну інформацію до його кредитної історії.

Стаття 10. Порядок зберігання та вилучення інформації, що складає кредитну історію 

1. Бюро вилучає з кредитної історії: 
   
   
   1) інформацію, яка передбачена пунктом 2 частини першої статті 7, у разі відсутності кредитного правочину, Договору або визнання їх недійсними; 
   
   2) всю інформацію, що міститься у кредитній історії, у разі відсутності письмової згоди суб'єкта кредитної історії на збір, зберігання, використання та поширення через Бюро інформації про нього; 
   
   3) інформацію, яка передбачена пунктами 2 — 4 частини першої статті 7, у разі закінчення терміну зберігання інформації в кредитній історії.
2. Бюро має право за участю Користувача здійснювати звірення інформації, яка була надана цим Користувачем для формування кредитної історії, та вносити до неї зміни на умовах і в порядку, передбачених цим Законом та Договором. 
3. Бюро зберігає інформацію протягом десятирічного терміну з моменту припинення кредитного правочину.

Стаття 11. Підстави та порядок надання кредитного звіту 

1. Бюро надають інформацію з кредитних історій у формі кредитних звітів. Кредитні звіти містять усю інформацію з кредитної історії, якщо інші обсяги інформації не передбачені Положенням Бюро або Договором. 
2. Користувачі мають право звернутися до Бюро за отриманням кредитних звітів упродовж дії укладеного правочину між ним та суб'єктом кредитної історії, а також за наявності у Користувача письмової згоди суб'єкта кредитної історії на доступ до його кредитної історії. 
   Користувачі мають право звернутися до Бюро за отриманням кредитних звітів у разі звернення суб'єкта кредитної історії до них з метою укладення кредитного правочину, а також надання Користувачу письмової згоди на доступ до його кредитної історії. 
3. Бюро надають інформацію, яка складає кредитні історії, виключно Користувачам та іншим Бюро на підставах, передбачених цим Законом. 
4. Бюро надають кредитні звіти Користувачам за їх запитами на паперовому або електронному носіях на умовах, передбачених цим Законом та Договором. Під час опрацювання запитів Бюро можуть перевіряти наявність кредитних історій суб'єкта кредитних історій в інших Бюро. 
5. Кредитні звіти надаються Користувачам без права передачі їх або інформації, що міститься в них, третім особам. 
6. Надання Бюро кредитних звітів на умовах, визначених цим Законом та Договором, не вважається порушенням банківської або комерційної таємниці. 
7. Бюро здійснюють ведення реєстру запитів щодо кредитних історій відповідно до цього Закону. 
8. Інформація в реєстрі запитів зберігається протягом трьох років з дня її надходження. 
9. Надання Бюро кредитних звітів чи будь-яких послуг, пов'язаних з веденням, обробленням, аналізом інформації, що складає кредитну історію, є платною послугою, крім випадків, передбачених цим Законом.

Стаття 12. Захист інформації, що складає кредитну історію 

1. Бюро зобов'язане забезпечити захист інформації, що складає кредитну історію, згідно із законодавством України. 
2. Бюро не мають права доручати третім особам здійснювати діяльність з ведення кредитних історій. 
3. Бюро та Користувачі несуть відповідальність згідно із законами України за перекручення, незаконне розголошення та нецільове використання інформації, що складає кредитну історію.

Стаття 13. Права суб'єктів кредитної історії 

1. Суб'єкт кредитної історії має право ознайомитися з інформацією, що міститься у його кредитній історії, а саме: 
   
   1) кредитним звітом; 
   2) інформацією з реєстру запитів.
2. Суб'єкт кредитної історії має право ознайомитися з інформацією, що передбачена частиною першою цієї статті, шляхом звернення до Бюро у порядку, визначеному Положенням Бюро. 
3. Суб'єкт кредитних історій має право безоплатно ознайомитися з інформацією, що передбачена частиною першою цієї статті, один раз протягом календарного року, а також у разі отримання відмови Користувача від укладення кредитного правочину. 
4. Бюро зобов'язане надати суб'єкту кредитної історії інформацію, що зазначена у частині першій цієї статті, протягом двох робочих днів з дня отримання від нього відповідного запиту. 
5. Суб'єкт кредитної історії має право звернутися до Бюро з письмовою заявою у разі незгоди з інформацією, що складає його кредитну історію, за винятком інформації про кредитний бал. Заява має включати коментар обсягом не більше ніж 100 слів щодо інформації, що заперечується. 
6. Бюро при отриманні заяви від суб'єкта кредитної історії зобов'язане на час перевірки інформації позначити кредитну історію такого суб'єкта кредитної історії відповідною позначкою та протягом п'яти робочих днів з дня отримання заяви звернутися до Користувача, який надав інформацію, що заперечується, про її підтвердження або зміну. 
7. Бюро залишає кредитну історію суб'єкта кредитної історії без змін та знімає з кредитної історії позначку у разі підтвердження Користувачем інформації, що заперечується. У цьому випадку суб'єкт кредитної історії має право на включення до своєї кредитної історії коментарю обсягом не більше ніж 100 слів щодо інформації, що заперечується, а Бюро зобов'язане долучити цей коментар до його кредитної історії. 
8. Бюро вносить зміни до інформації, що міститься у кредитній історії суб'єкта кредитної історії, та знімає з кредитної історії позначку у разі зміни Користувачем інформації, що заперечувалася суб'єктом кредитної історії. 
9. Бюро вилучає з кредитної історії суб'єкта кредитної історії інформацію, що заперечується суб'єктом кредитної історії, а також знімає відповідну позначку, якщо Користувач, який надав цю інформацію, у п'ятнадцятиденний термін з моменту звернення до нього Бюро не надав відповіді. 
   
   
10. Бюро зобов'язане повідомити суб'єкта кредитної історії, Користувача, інформація якого заперечувалася цим суб'єктом, а також усіх, хто звертався до кредитної історії цього суб'єкта впродовж одного року, про зміну інформації, що заперечувалась або була вилучена з кредитної історії, відповідно до пунктів 1 і 2 частини першої статті 10 шляхом надіслання, не пізніше двох днів з моменту внесення таких змін до кредитної історії цього суб'єкта, копії його оновленої кредитної історії. 
11. Суб'єкт кредитної історії має право оскаржити в судовому порядку дії Бюро або Користувача, які порушують його права.

Стаття 14. Бюро кредитних історій 

1. Бюро створюється у формі господарського товариства відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом. 
2. Засновниками Бюро можуть бути юридичні та фізичні особи. Засновники Бюро — юридичні особи повинні здійснювати діяльність не менше трьох років з дня реєстрації та не мати заборгованості із сплати податків та інших обов'язкових платежів за останні три роки. 
3. Статутний капітал Бюро формується виключно за рахунок грошових коштів засновників Бюро і має бути не менше п'яти мільйонів гривень. 
4. У назві Бюро обов'язково зазначаються слова «бюро кредитних історій». 
5. Слова «бюро кредитних історій» та похідні від них дозволяється використовувати в назві лише тим юридичним особам, діяльністю яких є виключно ведення кредитних історій.

Стаття 15. Діяльність Бюро 

1. Предметом діяльності Бюро є виключно ведення кредитних історій, а також здійснення іншої діяльності, що має на меті реалізацію положень цього Закону. 
2. Бюро починає здійснення своєї діяльності з моменту отримання ліцензії. 
3. Ліцензія надається Міністерством юстиції України на підставі заяви Бюро та документів, що підтверджують наявність: 
   
   1) сплаченого статутного капіталу в розмірі, що передбачений цим Законом;
   
   2) Положення Бюро, яке, зокрема, повинно містити правила: 
   
   

   а) збору, опрацювання, коригування та передавання інформації; 
   б) надання кредитних звітів; 
   в) зберігання та захисту інформації; 
   г) ведення реєстру запитів кредитних історій.
4. Положення Бюро, за винятком розділу щодо зберігання та захисту інформації, підлягає опублікуванню в офіційних виданнях протягом одного місяця з моменту отримання ліцензії. 
5. У разі ліквідації Бюро: 
   
   1) інформація, що визначена пунктами 1 і 2 частини першої статті 7 цього Закону, підлягає поверненню Користувачу, який її надав; 
   2) інформація, що визначена пунктом 3 частини першої статті 7 цього Закону, може бути передана або продана до іншого Бюро; 
   3) інформація, що визначена пунктом 4 частини першої статті 7 цього Закону, та інформація, що залишилася нерозміщеною, підлягає знищенню.

Стаття 16. Державне регулювання діяльності Бюро 

1. Державне регулювання діяльності Бюро здійснюється Уповноваженим органом відповідно до цього Закону. 
2. 2. Уповноважений орган: 
   
   1) приймає відповідно до вимог цього Закону власні нормативно-правові акти та рекомендації щодо діяльності Бюро; 
   
   2) здійснює функції органу ліцензування, які визначені законодавством України про ліцензування певних видів господарської діяльності;
   
   3) веде Єдиний реєстр Бюро та письмово інформує Бюро про всі зміни в Реєстрі;
   
   4) контролює відповідність діяльності Бюро вимогам цього Закону, нормативно-правових актів Уповноваженого органу та Положенню Бюро; 
   
   5) здійснює контроль за цільовим використанням інформації, що міститься в кредитній історії під час реорганізації або ліквідації Бюро;
   
   6) звертається до Бюро з письмовим застереженням щодо припинення порушення та вжиття необхідних заходів для його усунення;
   
   7) звертається до суду з вимогою про застосування фінансових санкцій;
   
   8) здійснює інші повноваження, що передбачені законами України.
3. 3. До Бюро можуть бути застосовані такі фінансові санкції: 
   
   
   1) за проведення діяльності з ведення кредитних історій без ліцензії, одержання якої передбачено цим Законом, — штраф у розмірі до 5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
   
   2) за порушення Бюро законодавства України та нормативно-правових актів Уповноваженого органу — штраф у розмірі до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
   
   3) за ухилення від виконання або несвоєчасне виконання письмового застереження Уповноваженого органу — штраф у розмірі до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
   
   4) за системні порушення прав суб'єктів кредитних історій — відкликання ліцензії та порушення питання про ліквідацію Бюро.

Стаття 17. Професійні об'єднання Бюро 

1. Професійні об'єднання Бюро засновуються у формі асоціацій (спілок) на принципах добровільності та діють з метою захисту і представлення інтересів своїх членів, розвитку міжрегіональних і міжнародних зв'язків, забезпечення наукового та інформаційного обміну, професійних інтересів, розроблення рекомендацій щодо діяльності Бюро. 
2. Професійні об'єднання Бюро мають право приймати для членів об'єднання правила професійної діяльності Бюро. 
3. Професійні об'єднання Бюро можуть здійснювати комерційну діяльність виключно з метою досягнення та відповідно до цілей, для яких вони створювалися. 
4. За рішенням Уповноваженого органу професійному об'єднанню Бюро може бути надано статус саморегульованої організації, яка по відношенню до свої членів має право: 
   
   здійснювати методичне забезпечення діяльності Бюро; 
   здійснювати навчання та підвищення кваліфікації фахівців Бюро; 
   розробляти і впроваджувати правила професійної поведінки фахівців Бюро; 
   здійснювати інші функції відповідно до статусу саморегульованої організації.

Розділ III. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ 

1. Цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування. 
2. Юридичні особи, які здійснювали діяльність, передбачену статтею 15 цього Закону, до набрання ним чинності повинні привести її у відповідність з вимогами цього Закону або припинити таку діяльність протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом. 
3. Внести зміни до таких законів України: 
   
   1) статтю 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., N 36, ст. 299, N 45, ст. 377; 2001 р., N 11, ст. 45, N 16, ст. 76, N 22, ст. 105; 2002 рік, N 6, ст. 39, N 7, ст. 50, N 17, ст. 121, N 20, ст. 134, N 30, ст. 207, N 31, ст. 214; 2003 р., N 13, ст. 9, N 23, ст. 145, N 36, ст. 276; 2004 р., N 12, ст. 155, N 13, ст. 180, N 15, ст. 228, N 38, ст. 468, N 50, ст. 537; 2005 р., N 4, ст. 106, N 5, ст. 114, N 6, ст. 138, N 9, ст. 183, NN 17 — 19, ст. 267)
   
   доповнити пунктом 74 такого змісту: 
   «74) діяльність, пов'язана із збиранням, обробленням, зберіганням, захистом, використанням інформації, яка складає кредитну історію»;
   
   2) у статті 20 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., N 31 — 32, ст. 263): 
   
   

   а) частину другу доповнити абзацом четвертим такого змісту: 
   «бази даних (сукупність інформації Єдиного державного реєстру в електронному вигляді), для цілей бюро кредитних історій»;
   
   б) частину п'яту доповнити другим реченням такого змісту: «Порядок передачі Бюро кредитних історій інформації з Єдиного державного реєстру у форматі бази даних, а також розмір плати за це та інші умови встановлюються спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації та бюро кредитних історій на підставі договору»;
   
   в) частину дев'яту доповнити словами «за винятком передачі даних бюро кредитних історій»;
   
   

   3) частину четверту статті 3 Закону України «Про кредитні спілки» (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., N 15, ст. 101) доповнити другим реченням такого змісту: «Кредитна спілка може бути засновником (учасником) юридичної особи, що здійснює збір, оброблення, зберігання, захист та використання інформації про юридичну або фізичну особу щодо виконання нею кредитного правочину»;
   
   4) у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., N 51, ст. 553; 2005 р., N 10, ст. 194): 
   

   а) частину першу статті 28 доповнити абзацом четвертим такого змісту: 
   «бюро кредитних історій на їх запит щодо інформації Державного реєстру прав, передбаченої частиною першою цієї статті, в електронному вигляді (у форматі бази даних), у разі наявності письмової згоди юридичних, фізичних осіб — власників нерухомого майна»; 
   б) статтю 29 доповнити частиною п'ятою такого змісту:
   
   

   «5. Порядок передачі бюро кредитних історій інформації з Державного реєстру прав в електронному вигляді (у форматі бази даних), а також розмір плати за це та інші умови встановлюються Кабінетом Міністрів України або за його дорученням Держателем або Адміністратором Державного реєстру прав та Бюро кредитних історій на підставі договору»;

   
   5) у Законі України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., N 11, ст. 140): 
   

   а) частину першу статті 45 доповнити реченням такого змісту: «Держатель Державного реєстру зобов'язаний на запит бюро кредитних історій надавати витяги з Державного реєстру в електронному вигляді (у форматі бази даних), у разі наявності письмової згоди юридичних, фізичних осіб — власників рухомого майна»;

   
   6) статтю 46 доповнити частиною третьою такого змісту: 
   «Порядок передачі Бюро кредитних історій інформації з Державного реєстру в електронному вигляді (у форматі бази даних), а також розмір плати за це та інші умови встановлюються Кабінетом Міністрів України або за його дорученням держателем Державного реєстру та бюро кредитних історій на підставі договору».
4. Кабінету Міністрів України в тримісячний строк з дня опублікування цього Закону визначити Уповноважений орган та створити умови для його функціонування. 
5. Кабінету Міністрів України, Національному банку України в шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом. 
6. Уповноваженому органу в тримісячний строк після його визначення Кабінетом Міністрів України розробити нормативно-правові акти відповідно до цього Закону.

Друкувати